Якщо вам подобається блог - порекомендуйте його друзям. Якщо не подобається - тим, кого не любите

суботу, 4 листопада 2017 р.

Поїздка додому: відпочинок чи стрес?

Скоро почнеться час передсвяткових поїздок додому. Українці з усіх кутків світу куплять тисячі білетів до рідного краю. Сядуть в тисячі автомобілів, літаків і автобусів і замріються  у передчутті дому... А вже через якийсь час будуть повертатись назад. Чи ті поїздки завжди виправдовують сподівання? Чи відпочивають наші тіла і душі у рідному домі? Поряд із солодкими спогадами і довгожданими зустрічами нас чекають ще кілька стресогенних факторів, які, скажімо так, трошки отруюють нам таку очікувану поїздку:




  • Нікого б не забути! Після того, як вляжуться перші враження від зустрічі з родиною і найближчими родичами, надходить черга дальших родичів і знайомих. Зустрітись чи хоча б подзвонити потрібно до всіх. Щоб ніхто часом не образився, що ви його проігнорували.  А, якщо врахувати, що часу в поїздці мало, такий уражений знайдеться обов’язково.
  • Стоматологи. Часто за кордоном немає часу на  зуби, тай коштують тут стоматологічні послуги ой як дорого. Тому лікувати зуби їдемо додому. А відвідування зубного кабінету для більшості – незмірний стрес. Для мене – жах, що летить на крилах ночі.
  • Інстанції і документи. Дуже часто ми приїжджаємо, щоб виробити якісь документи, наприклад, оформити спадщину, виписатись з квартири, продовжити паспорт і т.п. Кожен, хто колись був у державних установах України – не потребує дальших пояснень. Часто доводиться для пришвидшення процедур давати хабаря. Або скандалити. А боротьба з хабарництвом і тяганиною нагадує в Україні боротьбу з вітряками.
  • Транспорт і громадське обслуговування. Для мене Україна починається вже в українському автобусі додому. Хамство, неповага до клієнта, жахливі умови і совковий сервіс – все це, на жаль, українська сфера обслуговування. Поволі це починає змінюватись, але чомусь дуже вже поволі.
  • Українська їжа і напої. Не секрет, що українська кухня відрізняється великою кількістю жирних страв, часнику, майонезу та інших нездорових речей. Українські господині вважають своїм обов’язком буквально «нагодувати» і «напоїти» дорогого гостя. Щоб не образити нікого – доводиться забути про свої харчові звички і догоджувати господиням. А вже вийти тверезим із гостей чи взагалі не випити «за зустріч» - просто неприпустимо. Наслідки – передбачувані.
  • Подарунки. З-за кордону треба привезти багато подарунків, для кожного. Нікого забути не можна. Тому перед поїздкою ми витрачаємо немалі кошти, а сумки веземо непідйомні. З України також веземо купу різних сувенірів та делікатесів типу солонини та «Української з перцем». Якщо доводиться тягати сумки при пересадках, тендітним жіночкам і літнім людям не позаздриш.
  • Контрасти. Просто з яскравих автострад закордону ми потрапляємо на запорошені і  вкриті калабанями  дороги України. Озлобленість, безнадія і байдужість людей контрастує з завжди усміхненими жителями закордону. Базари з китайським ширпотребом, сміття на вулицях, бідося, злидні і марні спроби хоч якось прикрасити сіре життя просто вганяють в депресію.
  • Проводи. Найтяжчі хвилини наших візитів – прощання перед від’їздом. Сльози, туга, передчуття розлуки з найдорожчими людьми та рідними місцями – все це змушує ковтати валідол  і заспокійливе.
 І все ж, маючи можливість поїхати у відпустку десь до теплого моря чи на екскурсію, я завжди виберу подорож додому. Доки живе там моя мама і найкращі друзі, я не вибачу собі, якщо не буду з ними у вільний час. Рідні з дитинства місця, милі обличчя, спогади і зустрічі - все це буде гріти серце в далекому краю у найгірші часи. 
І тому усім, хто збирається відвідати рідний дім – щасливої вам дороги! І найприємніших вражень! 
При копіюванні статті чи її фрагменту, чітке посилання на мій блог обовязкове!

11 коментарів:

  1. А мені якось в цьому усьому одне не по собі - якщо так жаль тої мами, то повертайся назавжди, або не плачся , якщо вважаєш, що іншого виходу, ніж закордон не було....

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Тисячі, якщо не мільйони українців залишили не тільки батьків, а й дітей, аби могти жити гідно. Якщо хто і поплаче - то не для того, аби нас пожаліли. Таке життя - часом робиш вибір крізь сльози.

      Видалити
  2. Что же из этого следует? - Следует жить,
    Шить сарафаны и лёгкие платья из ситца.
    - Вы полагаете, всё это будет носиться?
    Я полагаю, что всё это следует шить

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. подобається мені хід Ваших думок))) А ми раніше не зустрічались?

      Видалити
  3. Ну такє... Стаття трохи ні про що. Не їхати додому - сумно, їхати (судячи з того, що написано у статті) - ще більш пєчально (стільки стресу, стільки проблем). Не хочете їсти жирну їжу - навчіться ввічливо відмовлятися від неї або не їжте у великій кількості; стрес та негатив у українських інстанціях - то це ви побачите у будь-яких інших країнах також (принамні ходити по польським інстанціям теж не завжди приємно); не хочете бачитися зі своїми родичами та друзями - хто ж вас до його примусово змушує? До стоматології вас теж наврядчи тягнуть насильно за руки та ноги...
    Стаття у форматі "думки в голос", але ні конкретних висновків, ні підстав для роздумів, ні якогось емоційного забарвлення вона не несе.

    ВідповістиВидалити
  4. А відколи то часник не здорова їжа?

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. ой не скажіть. Як з"їсти забагато - серце болить. Лікар мені заборонив

      Видалити
  5. не люблю коли люди живучи закордоном обговорюють свою Батьківщину.Для мене ніколи кращого місця не буде чим Україна.Дратує сильно коли говорять, що так в Україні страшно, корупція,бюрократія, кримінал тощо.Та це є всюди, просто інші країни мовчать, а ми українці трендимо направо наліво як все погано там і тому ми виїхали до кращого життя.А чи є воно то краще життя десь за тисячі кілометрів...???
    Розумію автора, кожна людина має право висловити свою думку.Респект!

    ВідповістиВидалити

Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.