Вчителі! Де б ви не були, з святом вас!

Пам'ятаєте, педагоги: в ті чудернацькі 90-ті українців кинули, як кошенят у воду? Спритніший і відважніший вижив, а слабший і легкодухий пішов на соціальне дно. Бюджетники раптово перестали діставати гроші, натомість їм видавали зарплату лампочками, ялинковими іграшками, цукерками, шкарпетками... Ніколи не забуду стареньку виховательку, котра тягнула додому санки з ящиком горілки і тішилась, що зможе її легко продати і купити щось з їжі на свята.

Українська мрія у білому плащі

Недавно була в Празі. В переході метро шукала, кого б запитати про дорогу до Старого міста. Якась жіночка витирала вітрину піцерії, я запитала її англійською. Жіночка якось агресивно замотала головою: «No English!!! No English!!!» Видно було, що вона невдоволена, що я перешкодила їй працювати, і взагалі, краще було її не чіпати. А потім, відвертаючись до своєї ганчірки, раптом видала чистою галицькою: «Та де я вмію по-англійськи!»  Я зраділа, бо мій інгліш теж не був досконалим, а от укрейніан є перфекційним: «Ви – українка? Я теж!» Жіночка теж здивувалась і нарешті усміхнулась: «О, а я думала, якась панюся приїхала по Празі погуляти, а ви – така сама українка!» Поговорили хвилини три, виявилось – майже землячки. Жіночка показала мені дорогу до центру і побажала щасливої подорожі, я їй – хорошого дня. Я йшла празькими вулицями і думала, чому ми більше любимо тих, хто має подібні до наших проблеми і аналогічні жалі? І не любимо «панюсь», що гуляють по Празі, котрі, на відміну від нас, живуть ідеальним інстаграмовим життям, якого ми ніколи не досягнемо…

КиївПрайд і просто Марія

Сер Елтон Джон має орден Британської імперії, "Оскар" і 5 "Греммі". А ти все ще вважаєш себе кращим за нього? Стільки хейту від просто Вась і Марусь в інтернеті я ще в житті не бачила...  Лише, виїхавши за кордон, я насправді зрозуміла, що таке дискримінація за ознакою, яку ти не можеш і не хочеш змінювати, як от національність, наприклад. Хотіла написати свою статтю на цю тему, але знайшла в мережі матеріал Ірини Виртосу, котрий повністю виражає мої погляди. І ще лише два слова перед текстом: 1. Я не лесбійка. 2. Я не пропоную всім стати гомосексуалістами. 3. Я не вважаю, що традиційна родина і традиційне кохання - це погано. ПРОТЕ...

Вид на проживання і хатина під лісом

Ось відкрила фейсбук - а там така чудова публікація! Лідер проекту "Українер" (дуже раджу ознайомитись з проектом!) Богдан Логвиненко просто написав коротку заміточку на своїй сторінці. А мені так сподобалось, що та замітка ходила за мною цілий день. Почитайте, і, можливо, також замислитесь над ціллю свого сьогоднішнього бігу. Може, варто озирнутись? Повернутись? Переконатись, що йдеш в правильному напрямку?

Дитсадок за кордоном: 10 несподіванок

Дитячі садочки є всюди. Хороші і ще кращі, приватні і державні, традиційні і альтернативні. Я 18 років працювала в різних українських садочках і вже 4 роки працюю в польському садку. Чим вони відрізняються і чи аж так різні? Що в них спільного? Де краще дітям і працівникам?

Мама. Україна. Любов

Мільйони українців  поза межами батьківщини нині будуть вітати своїх мам. По телефону, через відеокомунікатори, поштою…Саме нам, українцям за кордоном, не можна нині забути привітати маму. Бо глибина материнської любові надзвичайно відчувається саме коли ми далеко від дому, коли ми самотні, нам важко. І коли часом мама – єдина людина, хто молиться за тебе і чекає… Час і відстані не владні над її любов’ю.

Стоп'ятсотий раз про Кузьму

Минуло вже кілька років без Андрія Кузьменка. З тих пір про нього написано стільки публікацій, що й не злічити. Люди сумують, люблять, згадують... Я напишу про того Кузьму, котрий мене захопив від самого початку "Скрябіна". І котрого любила задовго до його смерті, після якої всі раптово почали його обожнювати... Любила не як пророка чи месію, а як талановитого і розумного хлопця з таким хорошим почуттям гумору...

Ліки від ностальгії і вредності

Якщо ви зараз в чужій країні і вам трохи (чи й не трохи) сумно - купіть собі ровер. Немає грошей на новий - йдіть на базар, шукайте на сайтах "віддам задармо", позичте в знайомого. Зараз найкращий час для велосипедних прогулянок: погода чудова, трохи вільного часу і... і все, можна їхати!

Куди? Куди очі дивляться. Я живу в селі, то переді мною ліс, поля, селищні дороги... А якщо ви живете в місті - до ваших послуг велосипедні доріжки, котрі є вже всюди. Просто сідайте на ровер, і - вперед!

Косинки від радіації (невесняні спогади)

Було сонячно і тепло. А нам з подружкою було по 13 років. Наші мами взяли покривала, канапки і ми пішли під ліс загоряти. Ми з подружкою лежали на окремому коці, балакали про свої перші таємниці, їли хліб зі смальцем. А на нас світило ласкаве квітневе сонце. Попереду були канікули, море, ціле життя…Минало 26 квітня 1986 року…

Намистяні вірші. Григорій Семенчук

Що вам розповісти про мою Україну?

Невже, про її шрами на грудях і синці на спині?

Усі ці постійні шалені істерики безупинні,

І ти вже не розумієш: "Вона охрініла? Чи ти охрінів?"

Реальні українці і віртуальна Україна

Блог для українців за кордоном передбачає спілкування в різних українських групах. Тому я належу до численних спільнот типу «Українці в ... США (Канаді, Франції, Польщі... і далі вглиб глобусу)». Групи ці відрізняються від себе, як сніжинки під мікроскопом, тобто подібні лише здалека. А почнеш постити, коментувати, опитувати – і ясно, що то абсолютно різні спільноти, об’єднані лише словом «українці». І двох таких самих немає.

Через призму таких спільнот чітко видно, чим у даній країні українці займаються, який їх «соціальний зріз», чому вони за кордоном і про що мріють.

Намистяні вірші. Ліна Костенко

Буває, часом сліпну від краси.
Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,–
оці степи, це небо, ці ліси,
усе так гарно, чисто, незрадливо,
усе як є – дорога, явори,
усе моє, все зветься – Україна.
Така краса, висока і нетлінна,
що хоч спинись і з Богом говори.

Намистяні вірші. Юрій Андрухович

Повертаємся, всіявши зойком оази;
кров на піхвах, засмага східна.
Та зачинене місто, мов острів прокази,
або клітка, в якій єхидна.

Несе Галя воду

Ось такий пост знайшла в земляка, котрий проживає в Римі. Видався цікавим. З дозволу автора публікую його. Сприймати цей пост треба не як звинувачення і насмішку. А як самокритику і щирість. І ні в якому разі це не стосується поголовно всіх заробітчанок. Але ложка дьогтю... самі знаєте.  Автор живе в Італії, тому, думаю, можу йому довіряти. Отже, Ihor Derev'yanchuk: "Несе Галя воду"...

Намистяні вірші. Олександр Бившев

Російського поета і колишнього вчителя недавно засудили до 330 годин суспільно-корисної праці за публікування вконтакті цього вірша. Звинувчується Олександр у розпалюванні ненависті та ворожнечі. 

Намистяні вірші. Артем Полежака

Репортаж 18+

Господин Киселёв, в Киеве страшно!
Опять малороссов попутал нечистый!
На площади варят военную кашу.
По улицам толпами ходят фашисты.

Намистяні вірші. Олександр Ірванець

Раптово усі поставали борцями.
Усі з піджаків майорять прапорцями.

А я – не борець, не трибун, не оратор.
Дурна в мене вдача, паскудний карахтер.

6 ілюзій "закордону", котрих варто позбутись

Я живу за кордоном вже п’ять років. І, хоча мені тут добре, та все ж довелося попрощатись з багатьма ілюзіями на тему «закордону». На початку еміграції тих ілюзій дуже багато. А потім потроху фата-моргана розсіюється. Часом це розчаровує – і емігрант повертається з «прекрасного далека» без надій. А часом просто витверезвлює і позбавляє облуди – і людина рухається далі вже цілком свідомо. Які ж головні ілюзії живуть в головах майбутніх чи початкуючих емігрантів-українців?

Голлівуд, версія мукачівська

 Не перевелись ще умільці на землі закарпатській! Відео-студія "Наша файта"  - тому підтвердження)). Якби хто не розумів - тут словничок закарпатських слів 

  за сьим ся одкланяву))

Кір на експорт

В Європі майже забули про кір. Останній спалах кору був ще в 90-х. І ось забута хвороба повертається. Останні 20 випадків захворювання - примандрували з України, розповідає польська інформаційна програма. Хтось їздив туди в гості, а, повернувшись уже хворим, заразив 20 знайомих.

Спів крізь сльози

Три зовсім різнопланових співака співають одну пісню. Про те, що справді важливо.

Українки на вихідні

Кілька днів тому світ облетіла звістка про махінації навколо виборів Трампа і Брексіту. В афері задіяна компанія "Кембрідж аналітіка", котра з допомогою фейсбука збирала дані виборців, аби потім впливати на їх вибір. Телекомпанія "Channel 4", котра розслідувала цю схему, підіслала до "Кембрідж аналітіка" підставну особу, котра нібито домовлялась про сприяння у виборчій компанії у своїй країні.

Їж борщ and keep calm!

Одна моя бабця походила з Росії, а друга – з Тернопільщини. Вони були зовсім різні, і навіть борщі готували несхожі. Російська бабця варила овочевий суп оранжевого кольору. А тернопільська – червоний, як кров, густий «щоб ложка стояла». Обидві страви є для мене спогадом дитинства, обидві повні неповторного смаку і аромату. Але українським борщем можу донині назвати тільки оту густу, вишнево-червону їжу богів, котру смакувала в подільському селі бабці Михайліни.

А ви знали, що український гімн визнано найгарнішим?

Український гімн визнано найгарнішим Центром світової спадщини ЮНЕСКО.

5 екзаменів закордону (без шпаргалок)

Звичайно, краще жити і працювати на рідній землі, серед рідних і земляків. Розмовляти рідною мовою. А по світі лише мандрувати для власного задоволення.

Але часом життя заносить далеко від дому. Кидає самотньо посеред чужих людей, з чужою мовою і звичаями. Ті, хто прожив за кордоном хоча б кілька місяців, вже ніколи не залишаться такими, як раніше. Один з найважливіших подарунків закордону – він перевіряє і випробовує усе наше життя.

Залиште нам 8 Березня - паузу в реальності!

За тиждень до 8 Березня провела опитування в фейсбуку "Чому я не маю святкувати 8 Березня?" Цікава тенденція намітилась: не хочуть святкувати приблизно з 20% жінок і біля 90% чоловіків. Останні мотивуються тим, що "жінок треба любити щодня", "є День Матері" та ін.

Не буду зараз ні з ким сперечатись. Просто хочу виразити позицію 80% жінок, котрі все ж вважають це свято святом. 

Ми не лохи? Лохи не ми? (дві сценки з життя)

...Події річної давності, Польща. Відпросилась з роботи, їхала з двома пересадками. Приїхала. Прийшла. Воєводська адміністрація, де маю скласти папери на карту побуту. Як не дивно, черги у відділ іноземців немає. Тільки кілька українців біля дверей. А година ж ще рання.

 З передчуттям дива підходжу до автомату з номерками. Упс! – номерків вже немає! Тобто, були і вже на нині закінчились. Більше нема. Тобто, нічого не вийде. Я в розпачі. Але… до мене підходить чоловік і чистою галицькою мовою співчутливо запитує: «І шо, запізно приїхала?»

Весна. Час любові до...себе

Гіацинт із супермаркету  на моєму вікні нарешті зацвів. І моя киця уже кілька днів голосно нагадує мені, що скоро «марец»  - весна, пора кохання. Не тільки котячого.

Час любити. Весна надихає на романтику. А, може, цієї весни нарешті настав час спрямувати свою любов в незвичному напрямку – на себе?  І чи  так це просто?

"Love is in the air!!!" Пережити і жити далі

В дивовижних 90-х в школах запровадили День закоханих. Чесно сказати, я втішилась, що на той час школу вже закінчила і була там лише в ролі студентки. В спеціальний ящичок з сердечками треба було вкинути валентинку для того, хто тобі подобається. В заповітний день листівочки витягались і роздавались героям дня. Пам’ятаю, як дітлахи з надією чекали на прізвища, котрі читав вчитель. І як гасли їх очі, коли в руках опинялась лише валентинка від вчительки. Напевно, не один школярик тоді зненавидів Валентинів день на все своє життя… Я тоді теж була в нокауті від шокової педагогіки, котра безжально показала кожному учню його цінність в соціальній ієрархії класу.

7 відмінностей шлюбу в Україні і за кордоном

Працюючи в польському дитсадку, зауважила таку особливість: дітей із розлучених родин в моєму садочку не більше 2%. Натомість в українському, де працювала колись, таких дітей – точно не менше 25%. А то і набагато більше. Спершу я дуже здивувалась. Адже ж українська родина, як вважається, набагато більше тримається за традиції і боїться розлучення. Але, добре подумавши, я побачила, що не в традиціях тут справа. В менталітеті українців, котрий раптом починає не витримувати сутички з сьогоденням. І в менталітеті поляків (думаю, і всіх інших іноземців). Досвід для порівняння в мене є: перший чоловік був українцем, другий – поляк. А конкретно – справи виглядають так.

"Чемоданні" замітки, або де починається Україна

Щоразу за тиждень до поїздки додому я купляю онлайн білет на автобус. Аби бути певною, що сяду і буду мати місце. Так навчила мене Польща. Але завжди забуваю, що Польща – то Польща, а Україна – то Україна. І перебудовуватись треба вже на стадії замовлення квитків. Бо те, що ти маєш на руках електронний білет – абсолютно не значить, що ти будеш мати місце в автобусі, ба навіть – що автобус взагалі по тебе приїде...

Святвечір не для тебе? (святкові роздуми)

Нинішній вечір передодня Різдва не всі ми зможемо зустрічати за столом з родиною. Одні в цей час будуть далеко за кордоном. Другі – на роботі. Хворі і самотні в лікарні. Хтось якраз в дорозі. Є ще ті, хто в запеклій сварці з найріднішими. А ще у деяких і родини немає. Буває і таке.

Світ, зайнятий передсвятковими закупами, милими колядками і ялинковими прикрасами, навряд чи почує отаких людей. В рекламах – щасливі родини за святковими столами, ошатні ялинки і щасливі усмішки. За вікнами – прикрашені будинки і святкові салюти. І кому цікаво, чому ти не святкуєш? І чому ти не усміхаєшся…