Якщо вам подобається блог - порекомендуйте його друзям. Якщо не подобається - тим, кого не любите

четвер, 1 лютого 2018 р.

7 відмінностей шлюбу в Україні і за кордоном

Працюючи в польському дитсадку, зауважила таку особливість: дітей із розлучених родин в моєму садочку не більше 2%. Натомість в українському, де працювала колись, таких дітей – точно не менше 25%. А то і набагато більше. Спершу я дуже здивувалась. Адже ж українська родина, як вважається, набагато більше тримається за традиції і боїться розлучення. Але, добре подумавши, я побачила, що не в традиціях тут справа. В менталітеті українців, котрий раптом починає не витримувати сутички з сьогоденням. І в менталітеті поляків (думаю, і всіх інших іноземців). Досвід для порівняння в мене є: перший чоловік був українцем, другий – поляк. А конкретно – справи виглядають так.




  1. Менше ранніх шлюбів. На заході абсолютно відсутня установка, що живе в головах українських дівчат: «Треба вийти заміж, подружки виходять, роки минають…і далі по тексту». За кордоном люди довго приглядаються, живуть разом, часом одружуються аж тоді, коли вже є діти. І ніхто не судить молодих, котрі живуть разом без шлюбу. Немає шлюбу – не буде і розлучення. Тобто одружуються за кордоном рідко, але мітко.
  2. Обов’язки – порівну. Пригадую, як намагалась вразити польську родину, вигадуючи кулінарні шедеври та вилизуючи квартиру. Цього не тільки ніхто не оцінив. Дивились на мене, м’яко кажучи, з подивом. Тепер, після 5 років шлюбу, я готую сніданок для себе, чоловік – для себе (у нас різні смаки). Часто купую напівфабрикати, бо вони тут смачні і корисні. Хочеться вишуканості – можна замовити обід в ресторані. Прибирає в квартирі той, хто має час. Бардак у мене також буває часто – і ніхто від цього не вмирає.
  3. Рівноправ’я як воно є. Колись в Україні ми з майбутнім чоловіком спостерігали таку сценку: машина загрузла в болоті, шофер попросив мого поляка допомогти підштовхнути її. При цьому жінка шофера в норковій шубі сиділа в салоні, знуджено  розглядаючи журнал. Мій наречений, звичайно ж, допоміг бідолашному. Але був щиро вражений поведінкою дами. Тепер я розумію, чому: полька не тільки вийшла б з автомобіля, а ще й допомогла б штовхати. Ніхто тут не кидається піднести жінці важкі сумки, бо це принизило б жінку як рівноправну особу з чоловіком. Феміністки можуть спати спокійно :-)
  4. Рівна позиція в шлюбі. Це почасти випливає з попереднього пункту. Якщо ти жінка – це абсолютно не дає тобі права спекулювати своїм ґендером. Ніяких примх з приводу ПМС і «я дівчинка і мені так хочеться» західний чоловік не визнає. Не буде він  ані бігати в нічний магазин (бо вагітній дружині захотілось банана), ані купувати діаманти за гроші, взяті в кредит. Не буде вдавати аморфну амебу, слухаючи розпорядження дружини, ані вирішувати все за "слабку і тендітну" мальовану лялю. Рівні ролі не виключають взаємодопомоги. Зате виключають маніпуляції.
  5. Матеріальна незалежність. Жінка тут не лише незалежна в побуті, а й матеріально. Вона може навіть не працювати, а все ж має право на аліменти на утримання себе (не лише дітей) в разі розлучення. Тому жінки не тримаються так судомно за чоловіка, котрий забезпечує родину. Не бояться залишитись без попереднього рівня життя. А чоловіки не маніпулюють жінками, помахуючи перед ними купюрами. Бо знають: в разі розлучення можна навіть опинитись в боргах перед ображеною дружиною.
  6. Відкритість до змін. Дружина і чоловік за кордоном абсолютно не приречені один на одного. Погано разом, тягне до чогось іншого – розлучення все вирішує. Тут не будуть терпіти чоловікові, бо «стільки років разом прожили», «що сусіди скажуть», «а як же діти без тата?» Не будуть хоронити себе з чоловіком-алкоголіком, поклавши життя на олтар його залежностей. Не будуть прощати чоловікові зради, плачучи в подушку. Особиста свобода і гідність- передусім. Здавалось би, це збільшує можливість розлучень? Отож ні – це стимулює підтримувати якість відносин, дбати про кохання і рівень життя. А не розслаблятись, отримавши в паспорт заповітну печатку. Також жінки не дуже бояться залишитись самотніми, а чоловіки не бояться сидіти голодними в неприбраній квартирі. Жінка піде на танці, в бар, поїде в подорож чи на море. А чоловік винайме помічницю-прибиральницю. А поїсть в кафе.
  7. Розлучення тут дорого коштує. І не лише через поділ майна. Сама процедура розлучення відбувається в суді, розтягуючись на довгі низки судових засідань. Суд визначає, з чиєї вини розпадається шлюб, а це все тягнеться довго, часом роками. В Україні розлучення проходить набагато швидше. Мене розлучили за півгодини, на першому ж суді. Добре це чи погано – справа друга. Але тяганина і складність процедур  значно зменшує бажання бігти до суду з заявою про розлучення. А крім цього, кошти розлучення – в рази дорожчі за українські судові розцінки.
Зрозуміло, що всі ці пункти - то лише тенденція. Бачила насправді чудові сімейні пари українців і токсичні шлюби в моєму польському оточенні. Проте тенденція - є тенденція, і то досить помітна, погодьтеся. 

За свої роки я зрозуміла: не завжди зберегти родину – то добре. І не завжди розлучитись – погано. Прагнути потрібно завжди до кращого. А часом воно вимагає змін, і то болючих. А шлюб – зовсім не кріпосне право. Проте саме тут, в Європі, я зрозуміла, чим є шлюб насправді. І  що повага і кохання в родині – то підстава, а не просто приємний бонус до штампу в паспорті.

І зовсім не важливо, українець твій чоловік чи американець. Важливо, чи поважаєте ви себе і один одного, свої права на свободу, на щастя і на любов. 

Мій другий шлюб - зовсім не ідилія. Є проблеми, котрі треба вирішувати. Часом моя українська жіноча натура пробує перемогти. Тоді я проводжу сама собі сеанс психоаналізу - і "тяжка доленька жіноча" замовкає на деякий час. Чи вдасться її заглушити назавжди? Чи то вже фореве?

При копіюванні статті чи її фрагменту, чітке посилання на мій блог обовязкове!


26 коментарів:

  1. Але про дітей лиш раз написали, і то вскользь. А від розлучення вони страждають найбільше. Не треба вдавати, що в нас все так погано, а за крдоном прекрасно

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. а від життя в родині, де тато з мамою - лиш сусіди або вороги - діти виростають щасливі?

      Видалити
  2. Генералізація, послухати польських чоловіків - трохи інша картина намалюється, а Польки під приводом рівноправ'я зовсім не проти сісти на голову партнера. Wojna damsko-męska trwa...

    ВідповістиВидалити
  3. Мені здається корінь лежить, як не дивно, в економічній площині. В тих країнах, де держава "захистила право жінок", там вони, жінки і нахабність, там чоловіки навіть одружуватися не хочуть , боячись наслідків економічних...

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Шлюбний контракт дуже корисний в таких випадках. На заході ніхто не має упереджень проти нього, життя ж складається непередбачувано

      Видалити
  4. Ну не те, щоб захищати жінок від злосних неплатників аліментів не треба, але і перегинати палку теж не слід. В Італії,приміром, чоловіки не вірять ні в яке кохання, а лиш в те, що жінки мріють відхопити через розлучення їхні статки

    ВідповістиВидалити
  5. Лиш до РАГСУ під дулом пістолета не заженеш... А так, потрахатись, то романтики

    ВідповістиВидалити
  6. Дочка друга там вже 7 років. Живе з коханим громадянським шлюбом. Знає ситуацію...зсередини

    ВідповістиВидалити
  7. Але все одно, це тенденція. Може він і козел, але і не козел замислиться, перш ніж... Тим більше, там традиція одружуватися після 30. А в такому віці вже вся мудрість світу пізнана...на їх думку. Всі циніки і на романтизм дивляться як на дитинство. А тут ще держава їх в цьому підтримує своїми законами....

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. А Ви самі як би зробили в такій ситуації? Довіра і любов чи табачок врозь?

      Видалити
  8. Залежить від економічних умов...
    Хоча я романтик. У мене все оформлено на дружину, їй боятися безаліментщини не треба було. Та й одружувався я в 20...по любові...

    ВідповістиВидалити
  9. Якби я був багачом
    Мені було 70
    Їй 30
    То заключила би брачнмй контракт
    Щоб трохи дітям моїм дісталося

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. ой, то навіщо 30-річній 70-річний багач з шлюбним контрактом? ))) щоб його поховати і з чемоданчиком вернутись в гуртожиток?))

      Видалити
  10. Ну ок...нехай їй 43, а йому 49

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Якщо за кордоном шлюбна угода має силу як повноцінний юридичний документ, то в Україні - ні. І в суді приймають до уваги в першу чергу цивільний кодекс, всілякі контракти і угоди варті не більше паперу, на яких написані. Так мені розказала нотаріус з України. А отже, доведеться Вам заризикувати, якщо Ви живете не за кордоном. Тим більше, все і так на дружині, чим ризикуєте? )

      Видалити
  11. Та то ж я написав "якби". А у мене ніякого "якби" бути не може. І це, взагалі то, моє рішення так вчинити. Жінка і діти повинні бути забезпечені полюбому, навіть якби я зовсім з глузду зїхав , то не маю мати навіть шансу їх образити і щось накоїти, змінити заповіт там, чи що. Так собі все запланував, щоб все було на них. А я, якщо що, то маю починати все з підніжжя нової гори ( про це ми вже десь говорили). Ну типу - мужик....

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Не знаю, 70 вам чи 49, а починати з нової гори - то треба мати сильну мотивацію. Як її нема, ліпше з гірки по накату. Ви все правильно пишете. Я вас розумію, хоч не підтримую

      Видалити
  12. В чому не підтримуєте? В тому, що "все на дружину і дітей", і тим самим відрізав собі шляхи відступу, чи в тому, що шлюбний контракт заключав би, "якби"...

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. в тому, що ви козел, хоч і хитровиклепаний

      Видалити
  13. https://syg.ma/@zhiuli-rieshie/zhiuli-rieshie-schastie-dlia-slabakov

    ВідповістиВидалити
  14. Ну, так вже є. В кожного своє щастя. Тому, напевно, в країнах з найвищим рівнем життя так багато самогубств. Нам здається, чого ще треба? А воно треба. Набагато більше, ніж грошей і соцзахисту... Основні потреби, все ж, у всіх такі самі

    ВідповістиВидалити

Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.